Карпатська бджола – характеристика породи Карпатка

Карпатка – бджола, яка приваблює своєю невибагливістю до умов утримання. У 60-х роках ХХ століття породу було занесено до списку зникаючих. Саме тоді невелику популяцію карпатських бджіл виявлено в гірських районах України. На той час було розпочато роботу з комахами, активно проводилася їхня акліматизація та селекція, виводилися нові внутрішньопородні типи. В результаті роботи з карпатськими бджолами отримано породу, здатну легко переносити проживання у складних кліматичних умовах та транспортування до регіонів з іншим кліматом. Карпатська бджола добре приживається і на гірських плато, і в умовах рівнин.

Карпатська порода схожа на бджіл породи Українська степова:

• має хоботок завдовжки 6-7 мм;

• довжина крил становить 1 см;

• тіло характеризується позитивним дископодібним зміщенням;

• верхні півкільця черевців робочих особин завширшки 4.8 мм.

Це досить великі бджоли – маса новонароджених становить від 11 міліграм, а вага безплідної матки – до 205 мг. Матка породи карпатка вучківського типу може сягати 225 мг, а її плідні види – 350 мг. Забарвлення матки може змінюватись від світло-коричневого до практично чорного. Тільця трутнів пофарбовані в сірий або коричневий колір.

Бджола карпатка: характеристика породи, особливості відкладання яєць, медозбору

Карпатка – універсальна порода. Відрізняється миролюбністю, хоча при утриманні в умовах холодного клімату може ставати озлобленою. При недостатньому взятку та поганому харчуванні комахи схильні до бджолиної крадіжки. Робочі бджоли здатні досить швидко перемикатися між взятками. Осушивши одні заповнені рамки, вони перелітають на інші місця медозбору.

Засів яєць маткою починається поступово. У березні-квітні яйцекладка становить у середньому 500-600 яєць на добу, до кінця весни кількість яєць у вулику збільшується і на період основного медозбору може досягти 2200 яєць на добу. Після медозбору плодючість маток знову знижується. Племінні матки карпатки не припиняють кладки навіть у процесі огляду пасічником сім'ї. Робота над потомством може продовжуватися у процесі того, як пасічник тримає рамку в руках.

Адаптація породи до виживання у складних умовах забезпечує зручність її утримання у різних регіонах. Виліт карпаток не припиняється навіть при несильному дощі та зниженні температури.

У процесі розведення карпатських бджіл було виведено кілька типів породи:

• Майкопська карпатка відрізняється наявністю жовтих вкраплень у забарвленні, тип був отриманий шляхом схрещування карпатської бджоли з ввезеними породами. Хоботок має збільшену довжину. Кількість підмору мінімальна, бджоли майкопської породи споживають менше корму. Маса матки може досягати 340 мг, яйцекладку вони починають з початком відлиг.

• Рахівський тип карпаток відрізняється сріблястим узліском тіла, у трутнів колір тільця може бути з коричневим відтінком.

• Вучківський тип карпаток характеризується незвичайним вишневим кольором маток. Ширина тергіту у таких бджіл становить 4,8 мм, а маса новонародженої особини – 110 мг.

• Карпатка типу Говерла характеризується збільшеним розміром крил та наявністю зачіпок, що збільшують вантажопідйомність бджіл-збиральниць.

• Карпатка Синевир є однією з найпродуктивніших порід.

Розведення Карпатки можливе у регіонах, де період без вильотів становить 180 діб. Це порівняно миролюбні комахи, що дозволяє облаштовувати пасіку на ділянках з щільним заселенням, а при роботі з сім'ями – не використовувати такі захисні засоби, як димар та маска.

Карпатка все частіше з'являється на українських та європейських пасіках. Ці бджоли приваблюють своїм характером та простотою утримання:

• матки досить довго сіють – з початку весни та до пізньої осені;

• комахи легко переносять зимівлю, після першого вильоту можна побачити мінімальну кількість підмору;

• порода не потребує великого обсягу корму, порівняно економна;

• збирають нектар з невеликою цукристістю (від 8%).

Якщо обліт не починається через погану погоду після 180 днів – можна організувати штучний виліт у теплиці. Природний виліт, як правило, у карпатських бджіл починається раніше, ніж у представниць інших порід. Карпатських бджіл можна впевнено назвати найкращим рішенням для запилення ріпаку та акації, адже вже до початку цвітіння цих рослин особини набирають достатньо сили. Робочі бджоли працюють з раннього ранку (перший виліт о 5:30) та до вечора (22:00). Комахи легко переносять кочівлі та переїзди.

За сезон медозбору карпатки утворюють у середньому 20 рамок стільників на одну родину. Вулики чисті, з мінімальною кількістю прополісу. Влітку запечатування меду проводиться сухим способом, а у весняно-осінній період – змішаним. При зміні маток стара і нова королеви можуть мирно вживатися в одному вулику протягом декількох тижнів. При хорошому медозборі з одного вулика пасічник може відкачати до 80 кілограмів меду. У Карпатах середній обсяг меду, що збирається з вулика, становить 30-40 кг.

Серед недоліків породи можна відзначити:

• схильність до зараження восковою міллю;

• схильність до бджолиної крадіжки;

• невеликий збір пилку;

• для утримання краще використовувати двокорпусні вулики Дадана-Блатта, встановлені на відстані 2 метри один від одного.

Карпатка має багато переваг, які легко покривають незначні мінуси породи. Це справді універсальний вид бджіл, працювати з яким подобається більшості бджолярів.