Історія бджільництва

Бджільництво – одне з найдавніших занять людини, спрямованих на добування їжі. З того моменту, коли перші бджоли почали використовувати як джерело солодких ласощів, пройшло чимало часу. За цей період галузь неодноразово зазнавала змін. Змінювалися підходи до ведення бджільницького господарства, технології. Можна виділити три основні етапи розвитку бджільництва:

• Історія розвитку бджільництва розпочалася зі збирання меду диких бджіл. На цьому етапі ще не йшлося про спроби одомашнення комах та спеціальну турботу про них. Людина знаходила гніздо, забирала з нього мед. Часто у процесі гніздо руйнувалося, а комахи – гинули.

• Згодом у людей змінився підхід до збору ласощів. Цей етап став початком бортництва. У дуплах влаштовувалися гнізда, куди переселяли диких бджіл. Таким чином людині вдалося забезпечити собі простий та швидкий доступ до джерела ласощів. Мед не забирали з гнізда повністю – частину його залишали для того, щоб комахи могли вижити та виростити потомство. Бортництво поступово стало професією. Бджолярі навчилися відловлювати рої, селити їх у підготовлені житла, доглядати бджіл.

• Історія розвитку бджільництва довгий час не знала нових технологій і ніби зупинилася на етапі бортництва. Але лише доти, доки людина не придумала будувати вулики – штучні будиночки, в які підселялися бджоли. Так з'явилися перші пасіки, які заради зручності розміщувалися на квітучих луках. Цей період став початком розвитку рамкового бджільництва.

Коли з'явилося бджільництво? На це питання немає однозначної точної відповіді. Інформація про збір меду зустрічається в давньоєгипетських сувоях, причому, у них йдеться вже про будівництво вуликів та спеціальне розведення комах. Не випадково саме бджола була одним з головних символів Єгипту. Стародавні бджолярі активно розвивали промисел. Вони виготовляли вулики з глини та переплетених лозин, встановлювали їх на плоти та човни. Пересуваючись величним Нілом, пасічники штучно продовжували період медозбору, знаходячи все нові місця для збору нектару.

Культ меду активно підтримувався і в стародавній Греції. Ще в VIII столітті до нашої ери грецькі бджолярі знали про відмінності комах, що мешкають у вулику, про статус різних членів бджолиної сім'ї. Тут також було розвинене кочове бджільництво – вулики вивозилися не лише з району, де були створені та заселені, а й за межі країни.

Історія бджільництва на Русі

Не менш цікавим був розвиток бджільництва на території сучасної України та сусідніх держав. Сюди галузь прийшла з Польщі, де розведення бджіл було дуже популярним. Незважаючи на те, що бортництво на українських територіях було відоме багато тисяч років, пасічне бджільництво з'явилося тут лише у X-XI столітті нашої ери. Величезна кількість лісів і лук сприяло активному розвитку галузі та одержанню величезного за обсягами врожаю. Збір меду став одним із найприбутковіших занять. Угіддя використовувалися не тільки для отримання ласощів, але й для збирання та переплавлення воску, прополісу, перги.

Історія розвитку галузі в Україні включає різні етапи, у тому числі ті, коли бджіл ставало менше та популярність бджільництва різко знижувалася. У більшості випадків такий спад був пов'язаний із зовнішніми змінами - збільшенням вирубки дерев, винаходом цукру, гасу (він знизив потребу у воску для виготовлення свічок). Але саме в той час, коли виробництво продукції знизилося, було винайдено нові технології роботи з бджолами. З'явилися перші медогонки, бджоли переселялися у рамкові вулики, які стали справжнім відкриттям для пасічників. Такі вулики спочатку виготовляли вручну, але незабаром їхнє виробництво було налагоджено масово та з'явилися спеціальні фабрики. У цей же час була винайдена штучна вощина.

Бджільництво пережило ще кілька криз. Вони були пов'язані з війнами, які активно проходили на території сучасної України. Лише до 1950 року вдалося відновити популяцію бджіл і розпочати розвивати галузь спочатку. Завдяки появі селекції, виведенню нових порід комах, стрімкому розвитку рамкового бджільництва, автоматизації роботи на великих пасіках напрямок досить швидко розвивався.

Сучасне бортове та колодне бджільництво не так розвинене, як раніше. Такий підхід використовується лише у невеликих приватних господарствах, але не доцільний для масового виробництва пасічної продукції. Сучасний бджоляр прагне розвивати галузь, постійно навчається, знайомиться з новинками, використовує інновації. І це правильне рішення, адже саме так розвивається будь-яка галузь. І бджільництво – не виняток. Сьогодні вже неважливо, хто був першим пасічником. Важливо, як розвинути галузь та зробити роботу на пасіці максимально комфортною для власника та безпечною для комах.