Опыт вывода маток на пасеке Лубенцам

Стаття опублікована у журналі «Бджоляр» №6 за 2013 рік.

 Сайт: bjolar.com.ua/

Віталій та Тетяна Лубенці з міста Карлівка на Полтавщині утримують свою 120-сімейну пасіку у багатокорпусних вуликах на рутівську (435х230 мм) рамку. Крім виробництва меду, на пасіці займаються виведенням маток та реалізацією бджолопакетів.

Конструкція вуликів. Спочатку свою пасіку подружжя Лубенців утримувало у вуликах-лежаках, але поступово перейшли на багатокопусні вулики на рутівську рамку. У комплект їхнього вулика входить дно, декілька корпусів та піддашок заввишки 5–6 см для розміщення утеплення. Дашком слугує кусок листового шиферу, який виступає за краї корпуса на 5–6 см, щоб у вулик не затікала вода. Дно, корпуси та піддашок вулика з’єднуються між собою за допомогою фальців.

Дно з льотком на всю ширину дна та льотковою вставкою. Вставка складається з дерев’яного бруска з вирізаним у ньому льотковим отвором заввишки 10–12 мм та закріпленої до нього металевої льоткової засувки. До дна вставка кріпиться за допомогою двох бляшаних кронштейнів. Влітку під час медозбору вставку виймають, що полегшує бджолам вентиляцію гнізда.

Спочатку корпуси вулика виготовляли з дерев’яних брусків та ДВП, фанери або орієнтовано-стружкової плити. Чотири роки тому корпуси почали виготовляти з пінополіуретану. Маса такого корпуса всього 1,5 кг. Він добре зберігає тепло, що дуже відчутно під час весняного розвитку бджолосімей. Крім того, пінополіуретанові корпуси не деформуються під впливом вологи так, як дерев’яні. Конструкція фальців у цих корпусах така ж, як у дерев’яних, тому в одному вулику можуть бути як пінополіуретанові, так і дерев’яні корпуси.

Рамки без роздільників. На кочівлю вулики перевозять переважно причепом до легкового автомобіля і рамки під час перевезення не зміщуються. Верхня планка рамки тонка (переріз 25х10 мм) прикручена до бічних планок (переріз 25х11 мм) за допомогою двох самонарізів завдовжки 30 мм.

Конструкція нуклеусного вулика. Як зауважив Віталій Миколайович, він працював з різними конструкціями нуклеусних та мікронуклеусних вуликів і випробував різні способи їх заселення, але виходячи зі своїх особливостей та потреб, зупинився на 4-місному нуклеусному вулику. Це звичайний 10-рамковий пінополіуретановий корпус на рамку 435х230 мм, розділений перегородками на 4 відділення. Для перегородок у передній та задній стінці корпуса вирізані пази. На кожну стінку корпуса виходить льоток одного з нуклеусів.

Дном нуклеусного вулика слугує кусок орієнтовано-стружкової плити за розміром верхніх фальців корпуса. У ньому вирізано 4 продовгастих отвори навпроти кожного нуклеусного відділення. Нуклеуси розміщують зверху над сім’ями, з яких відібрали бджолопакети. Зверху на рамках сім’ї лежить роздільна решітка. На корпус кладуть дно нуклеуса і ставлять корпус з перегородками. Кожен нуклеус формують з одної кормової рамки разом з бджолами та одної рамки з закритим розплодом та бджолами. Льотні бджоли злетять з нуклеусів, але через роздільну решітку та отвори у дні до них проходять бджоли з сім’ї й тепло і забезпечується необхідний мікроклімат. Після формування нуклеусів їм роздають зрілі маточники. Маточники дають також і сім’ям, від яких відібрали бджолопакети. Щоб неплідні матки не проникли через роздільну решітку, отвори у дні нуклеусів перекривають протимоскітною сіткою. Шматок сітки розміром трохи більше ніж корпус кладуть зверху на дно.

З часом бджоли сім’ї і нуклеусів набувають через сітку спільного запаху. Якщо молода матка з сім’ї, на якій розміщені нуклеуси, загубиться під час обльоту, то в сім’ю без будь-яких застережних заходів переносять один з нуклеусів разом з маткою. Залежно від потреб у матках нуклеуси використовують для отримання одної чи декількох маток. Надалі нуклеуси можна об’єднати перетворивши їх у відводки чи сім’ї, або ж, відібравши маток, приєднати нуклеуси до сім’ї, на якій вони розміщені, підсиливши її таким чином до медозбору.

Виведення маток.

Маток виводять методом подвійного перенесення личинок у воскові мисочки. Ввечері личинок переносять у мисочки і ставлять у сім’ю-виховательку, а зранку видаляють з мисочок прийнятих личинок і вже на молочко переносять нових личинок. На думку Віталія Миколайовича, подвійне перенесення личинок забезпечує отримання більш якісних маток. Личинок переносять у воскові мисочки. Мисочки прикріплені не безпосередньо до прищеплювальної планки, як це здебільшого прийнято, а до коротких дерев’яних брусочків. Зверху у брусочок вкручено шуруп. За допомогою шурупа брусочки з мисочками кріпляться у вирізах прищеплювальної планки. Завдяки такій конструкції зрілі маточники зручно знімати з прищеплювальної рамки та роздавати в сім’ї чи нуклеуси.

Підсаджування маточників.

Маточники підсаджують за допомогою пружинки. Її виготовляють за допомогою конічного шаблона, намотуючи на нього алюмінієвий дріт діаметром 1,5 мм. Діаметр пружинки біля основи 22–25 мм, у вершині –5 мм, висота 40–50 мм. У пружинку вставляють зрілий маточник. Перекривають основу пружинки шматочком фольги, щоб до маточника не могли проникнути бджоли, і дають маточник у сім’ю чи нуклеус. Пружинка запобігає розгризанню маточника.

Віталій Миколайович розповів, що протягом багатьох років, коли пасіка була ще значно менша, за допомогою пружинки він замінював плідних маток молодими напередодні медозбору, завдяки чому майже вдвічі підвищувалася медова продуктивність бджолосімей. У сім’ях-виховательках завчасно вирощував потрібну кількість маточників. За 2–3 дні до виходу молодих маток відбирав з сімей плідних маток (кращих з них відбирав з невеликим відводком) і зразу ж давав у сім’ю маточник у пружинці. Бджоли не могли розгризти маточник і за 2–3 дні з нього виходила молода матка, поки бджоли ще не заклали рятункових маточників. 10–15-денна перерва у яйцекладці матки звільняла бджіл від вирощування розплоду і вони активно включалися у медозбір. Найкраще, якщо початок яйцекладки матки припадав на початок медозбору, кількість відкритого розплоду у них була невелика, і такі сім’ї збирали найбільше меду. Цей метод придатний для невеликих пасік, бо потрібно знайти стару матку.

Догляд бджолосімей протягом сезону.

Після виставлення з зимівника бджолосім’ї розвиваються у двох корпусах, так, як і зимували. Оскільки на зиму залишають великі запаси корму, його вистачає для весняного розвитку бджолосімей. Дна вуликів чистять від підмору, а з настанням теплої погоди проводять весняну ревізію пасіки. Коли верхній корпус буде зайнятий розплодом, корпуси міняють місцями, щоб забезпечити матці місце для яйцекладки. Цю роботу виконують на початку цвітіння садів. Коли ж сім’ю розширюють третім корпусом, з другого корпуса у нього переносять декілька рамок з закритим розплодом, а взамін дають рамки з вощиною для оновлення гнізда. Зверху на другий корпус кладуть роздільну решітку і ставлять третій корпус. Матка працює у двох нижніх корпусах, а в одному–двох корпусах (при потребі сім’ю розширюють четвертим корпусом) над роздільною решіткою бджоли складають мед.

У сім’ях, з яких відібрали бджолопакети, після початку яйцекладки матки в нижній корпус дають 4–5 рамок з вощиною та світлі щільники для яйцекладки матки. Темні щільники переносять у верхній корпус. Зверху на перший корпус кладуть роздільну решітку. Надалі гніздо розширюють третім корпусом.

Одного корпуса цілком достатньо для роботи матки. Під час останнього відкачування меду в другому корпусі залишають 7–8 повномедних рамок, ставлять у нього 2–3 щільники для яйцекладки матки і забирають роздільну решітку. Матка на деякий час переходить працювати у верхній корпус. Оскільки ще триває підтримувальний медозбір, бджоли поступово заповнюють медом верхню частину щільників з розплодом у верхньому корпусі і матка переходить у нижній корпус. Після виходу розплоду зі щільників у верхньому корпусі бджоли заповнюють їх медом. Отже, без особливих зусиль з боку пасічника бджоли поступово готують собі гніздо для зимівлі.

Пасіка зимує у добре влаштованому напівпідземному зимівнику, для якого переобладнали теплицю. Завдяки добре влаштованій вентиляції у зимівнику забезпечується оптимальна температура та вологість упродовж всього періоду зимівлі.

Перенесення бджіл у зимівник та їх виставлення на більшості пасік вимагає чималих фізичних зусиль та залучення додаткової робочої сили. Віталій Миколайович сам легко справляється з цією роботою завдяки власноруч сконструйованому одноколісному візку та спеціальній конструкції підставок під вулики. Але про це більш детально в одному з наступних номерів «Бджоляра».